Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Політика  |  Cуспільство

Збройні сили України залишають Львів: Західне оперативне командування розформують?

«…30 вересня офіцери штабу Західного оперативного командування у Львові були поінформовані, що протягом двох місяців їх посади… будуть скорочені. Тим, хто бажає продовжити службу в лавах Збройних сил України, було рекомендовано самостійно потурбуватися про пошук нового місця служби.

 Найімовірніше, ця приголомшлива новина пов’язана з намірами військового керівництва розформувати Західне оперативне командування у Львові та передати його функції Оперативному командуванню "Захід", що у Рівненській області». Про це йдеться у розвідці Центру дослідження проблем регіонального і міжнародного співробітництва (Львів), що є в розпорядженні Гал-інфо.

Отож, аналітики пишуть: «Днями в Україні завершилися військові навчання "Адекватне реагування - 2011", в рамках яких понад 9,5 тисяч військовослужбовців на 15 полігонах продемонстрували свою військову майстерність. Було залучено 2 200 одиниць озброєння та військової техніки, більше як 50 літаків і вертольотів та близько 30 кораблів, катерів і суден забезпечення. Досвіду проведення маневрів подібного масштабу Збройні сили дотепер не мали.

Як заявив ще 14 вересня міністр оборони України М. Єжель, навчання під загальнім керівництвом начальника Генерального штабу – головнокомандувача Збройних сил України Г. Педченка "матиме дослідницький характер" і обійдеться Україні близько у 100 млн грн. Результати навчань "будуть покладені в основу Концепції подальшого реформування і розвитку Збройних сил України до 2017 року, Державної комплексної програми реформування і розвитку Збройних сил України на 2012 – 2017 роки». Робота над цими документами триває у Міністерстві оборони України і Генеральному штабі Збройних сил України.

Заява міністра оборони стала позитивним сигналом про початок продуманого та системного реформування Збройних сил України. Проте через побоювання проявів традиційного для військового відомства "окозамилювання", залишила і певні сумніви. Особливо ці сумніви посилились, коли з’ясувалося, що головну мету навчань - напрацювання дальшої стратегії розвитку ЗУС – реалізовуватимуть «невідомі фахівці» – "дослідницька група з 250 генералів та офіцерів" – без визначення їх належності до науково-дослідних установ або навчальних закладів, а також без пояснення методології дослідження.

Сподівання на виважений науковий підхід до реформування армії остаточно поховала відсутність елементарної логіки у діях військового відомства. Наявність останньої передбачала б оцінку відповідності отриманих "дослідницькою групою" відомостей меті дослідження, їх обробку, аналіз, формулювання висновків та обговорення останніх з безпосередніми учасниками навчань, опрацювання практичних рекомендацій, визначення необхідних для їх впровадження в життя фінансових та інших ресурсів, погодження наведеного в парламенті і уряді, і, врешті-решт, представлення результатів роботи Президенту України для ухвалення відповідного рішення. Очевидно, що у такому випадку організаційні процеси в оборонному відомстві мали б розпочатися не раніше як наступного року.

Незважаючи на це, вже 30 вересня офіцери штабу Західного оперативного командування у Львові були поінформовані, що протягом двох місяців їх посади, за незначним виключенням, будуть скорочені. Тим, хто бажає продовжити службу в лавах Збройних сил України, було рекомендовано самостійно потурбуватися про пошук нового місця служби.

Найімовірніше, ця приголомшлива новина пов’язана з намірами військового керівництва розформувати Західне оперативне командування у Львові та передати його функції Оперативному командуванню "Захід" у сусідній Рівненській області. Про подібну перспективу, зокрема, йшлося в середині вересня цього року, коли генерал-полковник Г. Педченко особисто оглядав приміщення штабу 13 Армійського корпусу у Рівному щодо можливості розміщення там структур нового оперативного командування.

Єдине більш-менш зрозуміле пояснення подібного переміщення, яке вдалося почути, це теза про "близькість Львова до Державного кордону". Між тим, переміщення штабу Західного оперативного командування на дві сотні кілометрів вглиб території за сучасних засобів розвідки та ураження навряд чи може суттєво вплинути на його безпеку. До того ж, віддалившись від "небезпечного" кордону з Польщею, штаб наблизиться до кордону з Білоруссю, який у контексті позаблокового статусу Україна мав би трактуватися так само, як у польський кордон. Водночас управління нового оперативного командування стане більш уразливим через внесення до списку загроз його небезпеці техногенної аварії на Рівненській АЕС.

З іншого погляду, географічне розташування Львова щодо інших обласних центрів Західної України історично визначило його статус як військово-політичного центру, вплинувши на будівництво навколо нього мережі автомобільних і залізничних шляхів, аеродромів, різноманітних ліній та вузлів зв’язку, арсеналів, баз пального, технічного та військового майна, системи захищених командних пунктів, що здатні витримати ядерні удари тощо. Розвиток військової інфраструктури зумовив прокладення ліній електричних передач, будівництво нафтопроводів та зведення інших цивільних об’єктів, які функціонували і досі функціонують як цілісний комплекс.

Певний нюанс також полягає у тому, що в сучасних умовах на оперативне командування покладається завдання координації дій обласних державних адміністрацій, органів управління Міністерства оборони та інших збройних формувань регіону, на чому неодноразово наголошувалося під час навчань з територіальної оборони "Сприяння – 2011", якими у червні поточного року керував генерал-полковник Г. Педченко. Навчання тоді виявили цілу низку системних проблем в організації взаємодії між вказаними відомствами, розв’язання яких потребує удосконалення нормативно-правової бази. Постає питання, невже ймовірне оперативне командування у Рівному матиме кращі умови для налагодження ефективної взаємодії з регіональними органами управління Державної прикордонної служби, Внутрішніх військ та інших відомств, які залишуться у Львові.

Автори рішення про перенесення оперативного командування зі Львова до Рівного мали б передбачити виникнення масштабного суспільно-політичного резонансу, який неминуче викличе спроба позбавити Львів статусу військово-адміністративного центру. Не ажучи про потребу обґрунтування політичної та фінансово-економічної доцільності своїх дій перед органами державної влади та керівництвом інших збройних формувань. Знову ж таки, чи погоджені такі наміри з Комісією Верховної Ради України з питань оборони та національної безпеки тощо? Наразі інформація про подібне обговорення нема.

Найбільш обурливим і певною мірою цинічним у цій ситуації виглядає те, що представники оборонного відомства навіть не визнали за доцільне пояснити своє рішення суспільству. Насамперед членам сімей та рідним тих військовослужбовців та цивільних працівників управління ЗОК, які через два місяця можуть поповнити лави пенсіонерів і безробітних. Воднораз таким чином армія України буде позбавлена фахівців оперативної управлінської ланки, справжнього "станового хребту" армії – офіцерів 35-40 років, випускників українських військових навчальних закладів, досвідчених організаторів з високими навичками управління військами, у тому числі, при виконанні важливих завдань у миротворчих місіях.

Підсумовуючи написане, окреслимо конкретне питання: чим визначається початок організаційних заходів в Західному оперативному командуванні, якщо Концепція подальшого реформування і розвитку Збройних сил України до 2017 року, Державна комплексна програма реформування і розвитку Збройних сил України на 2012 – 2017 рр. на сьогодні ще не прийняті? Якщо документ щодо реорганізації ЗОК існує, то хто відповідатиме за витрати на проведення дослідницьких навчань "Адекватне реагування – 2011", чиї результати у такому разі не потрібні? Чи стануть багатомільйонні витрати на переведення Оперативного командування зі Львова до Рівного адекватним реагуванням на сучасні виклики та загрози, які щораз постають перед все ще дуже молодою і незбалансованою у військовому питанні Українською державою?».

Сергій Полянський, Центр дослідження проблем регіонального і міжнародного співробітництва.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ