"Україні потрібно ще 30-50 років для повної незалежності", - про це сьогодні, 23 серпня, в коментарі Гал-інфо, з приводу чергової річниці незалежності України заначила культуролог, релігієзнавець Іванна Борисович.
«Україна святкує 21 рік незалежності. 21рік - дата серйозна. Тепер наша держава «повнолітня» у всіх правових аспектах. Людина в 21-річному віці може вільно влаштовуватись на роботу, обирає владу, наділена правами та обов’язками громадянина, без проблем влаштує собі гідний відпочинок. В Україні в 21 рік, зазвичай, молодь завершує навчання в університетах, обирає майбутній шлях для розвитку. Тепер вона самостійно все вирішує, використовуючи отриманий багаж від батьків.
А чим володіє Україна? З точки зору історії, в нас явно ще молоко на губах не висохло. Причина, мабуть, в тому, що теперішня влада не нова, а ще з «совєтів». Вона вже віджила своє, але і далі міцно тримається за крісло. За вікном вже 3 тис., а у світі Україна часто вважається однією з республік Росії.
Як довго так ще буде? Маємо гарну відповідь з історії християнства: чому Мойсей 40 років водив рабів по пустелі? Бо для того, щоб створити повноцінну, цілісну, вільну, справедливу, правову (необхідне підкресліть) державу потрібні люди, які народилися вільними і не працювали на пана, царя чи «таваріща». Прикро, але нам доведеться чекати ще 30-50 років. А поки залишається лише гідно виховати нове, вільне покоління українців», - заявила культоролог.
"Доля країни залежить від кожного громадянина, від того, як всі виконують свою роботу. Якщо хтось дає хабар, то це більше вина того, хто готовий цей хабар дати, а ніж того чиновника, який його отримує. Треба перестати нарікати на країну і добре робити свою справу, бо ми і є країна", - наголосив директор «Рятівної археологічної служби» Олег Осаульчук.
Він також додав: «В багатьох моментах ми самі винні у тому, що сьогодні маємо. Кожен свідомий громадянин, хотів би, щоб це свято було чимось особливим і щоб його відзначали на належному рівні із конкретними збодутками та досягненнями, які б дали українцям краще життя».
«Наш День незалежності надто молодий, щоб попасти у сферу зацікавлення археологів. З питанням до археологів треба звертатися через двісті років», - пожартував археолог.
Капелан Львівської міської ради отець Павло Дроздяк: «Ідеалом для кожного, як говорив митрополит Андрей Шептицький, є наша хата, наша Батьківщина, про яку треба дбати для того, щоб бути щасливими. Це буде можливим, коли вся ієрархія цінностей стоятиме на своєму місці, а на вершині цієї ієрархії стоятиме Господь Бог. На вірі завжди трималася наша країна, яка завжди була Божою.
На 21 річниці незалежності перед нами стоїть багато викликів, тому зараз особливо важливо визначитись із своєю українськістю відповідаючи на запитання: наскільки я люблю те, де я виріс? Наскільки я люблю те, що прийняв з молоком матері? І чи готовий я берегти все це? Якщо кожен для себе визначиться зі своєю українськістю, то ми зможемо подолати усі виклики. Основний фундамент усього – це Господь.
До Дня незалежності я скомпонував молитву 1920 року митрополита Іларіона, лейтмотивом якої є заклик – не бійся. Саме це «не бійся» має лунати в серці кожного і тоді ми все зможемо».
Політолог, виконавчий директор ЛОГО КВУ Оксана Дащаківська: «Не можна говорити про те, що Україна стоїть на місці. Україна рухається, щоправда, часто ми не знаємо киду саме. Насправді на зорі незалежності ми мали дуже добрі стартові позиції, однак заради єдності та соборності ми не змогли ними скористатися. Тоді не порушувались болючі для українців питання, щоб зберегти цілісність країни.
Варто сказати, що не слід Україні рівнятися у своєму становленні на Литву чи Польщу, адже жодна держава з пострадянського табору не зазнала стільки репресій, як Україна. На той час винищили практичну всю українську еліту. Нову еліту в Україні почали виховувати лише на початку 90-х років. Ці люди зможуть прийти до влади десь через десять років.
Зрештою, 21 рік – це багато для життя людини, але так мало для життя держава. Нині наша країна швидко долає шлях, який європейські держави проходили століттями. І рано чи пізно, ми вийдемо на той варіант держави, який буде успішним для нас. І ми зробимо це насамперед не завдяки тій чи іншій владі, а всупереч їй. Ми зробимо це завдяки народу.
Людям треба вчитися брати на себе відповідальність за тих політиків, які вони пропускають до парламенту. Треба виконувати функцію контролю за владою. Треба йти на вибори і голосувати, ділитися своїми повноваженнями, але треба також дати зрозуміти депутатам, що ми мандат довіри дали, але ми будемо пильнувати за вами.
Своєю чергою політики повинні нарешті виробити єдину систему цінностей. Більше не можна жити за подвійними стандартами. Ми не можемо поважати батька й матір та одночасно із цим мати за героя продукт радянської пропаганди Павліка Морозова. Як тільки ми для себе це усвідомимо, наша країна «вистрілить». Я в це вірю!».
